08/05/2020

Восьме травня
Література рідного краю. Цікаві твори письменників земляків

У кожної людини є рідний край, рідна домівка, мила, щедра сторона. Для більшості із нас – це Україна. Скільки казок, легенд, віршів,пісень розповідають нам про цей чарівний куточок.
На берегах двох річок – Інгульця та Саксагані виникло місто з назвою Кривий Ріг, яке і є для нас - РІДНИМ КРАЄМ. Звідки походить ця назва розкажуть легенди.

Легенда про Кривий Ріг « Матвій Ріг»

     Жив- був  собі на білому світі добрий козак запорізький Матвій Ріг. Багато чого побачив він на своєму віці, багато ворогів полягло від його гострої шаблюки. Проте й Матвію добряче діставалося: тіло його було густо вкрито шрамами від бойових ран.

    Коли під Жовтими Водами йшла велика битва, Матвій у  ній врятував життя самому Богдану Хмельницькому, закривши його своїм тілом. Так і настигла доброго козарлюгу ворожа піка. Улучила вона своїм вістрям прямо бідному Матвієві в око.

   Думали козаки – добрі товариші, що не виживе їх побратим. Проте долі було завгодно так, щоб Матвій Ріг вижив та одужав після своєї хвороби.

   Залікувавши  свої бойові рани, вирішив Матвій, що час одружитися. Якось увечері прийшов він до чорноокої та чорнокосої дівчини – красуні Оксани, що давно запала йому в серце:

-         Кохаю тебе дуже, моя люба,та чи підеш за мене, страшного, кривого та всього пораненого?

-         Піду!

   Це все, що того вечора промовила його сором'язлива Оксана. А далі заслав козак  добрих сватів із числа своїх товаришів до дівки. Справили вони гучне весілля і вирішили шукати доброї місцини, щоб поставити там хату, розвести якусь худобу та й жити собі.

     Недовго довелося їм шукати того, що хотілося. Добре місце вибрав Матвій, і щаслива Оксана з ним погодилася. У гарному зеленому лузі, де зливалися дві тихі річки, поставили невелику, проте гарненьку хатинку. Бойові побратими допомагали  Матвію, хто чим міг.

    І ось уже скоро серед природної зелені забіліла добра та міцна хатинка недалеко від чумацького шляху.

   Жили собі Матвій та Оксана дружно й щасливо, ростили своїх  діточок, поралися на городі, пасли сяку – таку худобу. Частенько до їхньої оселі заходили подорожні козаки та чумаки, чи то холодної криничної води попити, чи молочка, а може, чого й міцнішого.

   Ідуть шляхом славнікозаки, розмовляючи між собою:

-         Ну, що браття, завернемо до Кривого Рога?

-         Авжеж! – відповідали козаки і дружно повертали своїх коней зі шляху до добре усім знайомої місцини.

 Наше місто – це не лише металургійний гігант. Це і місто митців, які люблять його і оспівують у своїх творах.

 Володимир Михайличенко «Кривбас, Кривбас, багрянь моя!»

          Кривбас, Кривбас, багрянь моя, здоров!

          І руки подають мені копри і руди…

          Ніяковіє синь, ніяковіють груди,

          І серце радісно ганя по жилах кров.

          О, краю мій, ти – як орла політ!

          Я  твій ізмалечку, я твій від роду.

          В холодних вогнищах жоржини цвіт

          Мені  твою нагадують породу.

           Неначе хтось багряну туш розлив:

           Багряні станції, багряні шпали…

           А ночі…ночі кольор слив,

           Золотоокі в селищах квартали.

           Я тихим став, та серцем не зачах.

           Тому й душа завжди, завжди, як винувата.

            В моїх очах вогонь,вогонь в моїх очах!

             Мене стріча, як сина, Роковата…

Навколо Кривого Рогу розкинулися мальовничі села з прекрасними назвами: Недайвода, Ганнівка, Лозуватка. Серед них і Мар'янівка.

    Мабуть, для більшості мешканців нашого міста слово « Мар'янівка» асоціюється з риболовлею,присадтбною ділянкою чи базою відпочинку.

Має Мар'янівка і своїх знатних синів, серед яких і Микола Миколаєнко.

 Микола Антонович Миколаєно народився  5 грудня 1919 року в селі Мар'янівці на Криворіжжі в сім'ї хліборобів. У рік гоодомору 1932-1933 років батько забрав сім'ю і перебрався в Кривий Ріг, де працював гірником, слюсарем, токарем , шофером.Загинув на фронті в 1944 році, форсуючи Південний Буг. Мати одна виховувала чотирьох синів і трьох доньок.

   Навчався Микола Антонович  в Мар'янівській початковій, Лозуватській середній №1, школах№10,15,16 Кривого Рогу. Отримав диплом учителя  в Запорізькому педагогічному інституті . На початку Великої Вітчизняної війни був призваний до армії.

  По війні працював директором клубу, вчителем, директором школи. А згодом редактором газети « Червоний гірник».

  З 1960 року з сім'єю проживає  в м. Дніпро, де двадцять років працював у журналістиці, головним редактором книжкового видавництва, головним редактором обласного телебачення.

  З 1980 року на творчій роботі. Член творчих спілок  журналістів та письменників.

   У творчому доробку  Миколи Миколаєнка прозові твори – « На лінії вогню»,

« До сходу сонця», « Ксана».

Учениця: Микола Миколаєнко « Мар'янівка»

Сільська околиця…Тут берег Інгульця,

Де скель шпилі, немов пласкі скрижалі.

Вітлива хатонька матусі та вітця,

Де ми з братами й сестрами зростали.

Влягались на полу, а менші – на печі,

Гарячим хлібом духовито пахло…

І, наче вартові, застигли рогачі,

І чорногузи володіли дахом…

Мар'янівка – мого дитинства мрійний край,

Де молоко видзвонює в дійниці,

Де кулею земною видиться курай,

Синиця виглядає, мов жар-птиця.

А домовий ( за комином у нас – цвіркун)  -

Такий вже, халамидник  балакучий!

Пошпуриш в нього слово, гнівне, мов гарпун, -

Враз проковтне він співанки скрипучі.

У палісаднику – чи квітів аромат,

Чи снігу намете ледь не під  стріху.

У школі готували в лет сільських хлоп'ят –

Батькам на радість, матерям на втіху.

Як добре, що хатина батьківська ще є,

Що жде тебе з далекої дороги:

Дитинство там моє і серце там моє –

Біля святого рідного порога.

 Цю гарну поезію автор присвятив своїй рідній Мар'янівці.

     Селище Авангард  - це мальовничий куточок, який  влітку потопає в зелені. Наша місцевість вважається зоною відпочинку, тому влітку зі всього міста їдуть сюди на відпочинок. Шістдесят років тому перші будинки з'явилися саме на цій території. І з того часу розросталося наше селище.

   Багато гарних людей живе в Авангарді.  Серед них є і лікарі,і вчителі, інженери, будівельники.

 Осередком культури, освіти та творчості в селищі є школа. 

Домашнє завдання: Написати художню мініатюру « Моє рідне місто»(це може бути оповідання, казка, вірш, твір-опис) та надіслати на електронну скриньку: laganovskai61@gmail.com

БАЖАЮ УСПІХУ!!! БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ!!